Мова рідна, слово рідне

У бібліотеці відбулася година спілкування. Читалися вірші про мову, вислови про українську мову відомих письменників таких як Олесь Гончар, Панас Мирний, Володимер Сосюра, Михайло Коцюбинський, Тарас Шевченко і Оксана Забужко. Лунали пісні про рідну мову. У біліотеці було оформлено книжкову виставку: "Мова - код націії і паспорт". 

Мета заходу: розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати іі багатство, мелодійність, красу.

«Небесна сотня. На сторожі Гідності»

У бібліотеці відбувся перегляд документального фільму: «Зима, що нас змінила». Для відвідувачів розповіла про революцію гідності і про небесну сотню. За що люди стояли і за що загинули. Указом президента України№69/2015 прийнято вшанувати подвиг учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні. І надіємося, що всі будуть пам’ятати як змінилося наше життя і наша Україна. За свободу і гідність завжди потрібно боротися.

Леся Українка  (Лариса Петрівна Косач)

«Ідеальний голос трагічної душі»

(Бібліографічний

огляд літератури)

«До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

І буде струна урочисто і тихо лунати,

І пісня від серця поллється.»

Так починається перша поетична збірка Лесі Українки «На крилах пісень», і тема ця одна з провідних у всій її творчості.

Леся Українка… Це ніжна і дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця, і не тільки українця. Леся належить усім, хоч осягнення її вимагає певної інтелектуальної підготовки – як у жодного з її попередників в українській літературі, її творчість зіткана з різних ремінісценцій і мотивів світової культури. Місто її духу стоїть на перехресті різних епох.

Леся Українка. Сюжети з життя в ілюстраціях і документах: фотокнига. – К. : Спалах, 2001. – 167 с.

Фотокнига «Леся Українка. Сюжети з життя» - це нова цікава розповідь про всесвітньо відому українську поетесу, її життя, коло її близьких та друзів, середовище, що живило і надихало її талант.

Книга побудована на оригінальних документах та фотознімках з фондів Музею, становить інтерес для науковців, викладачів української літератури, студентів гуманітарних вузів, учнів, широкого кола читачів.

Історія української літератури ХХ століття. У 2-х кн.. Кн. 1. : 1910 – 1930 роки: навч. Осібник / за ред. В. Г. Дончика . – 2-ге вид. – К. : Либідь , 1994 . – 784 с.

У навчальному посібнику здійснено новий пошук концепції української літератури 1910 – 1930 років. Об’єктивно без перекручень та упередженого відбору розкрито закономірності літературного процесу, системну взаємодію різних ідейно художніх тенденцій, напрямів, течій.

Новий довідник: Українська мова та література. – К. : ТОВ «КАЗКА», 2005 . - С. 676 - 684.

Як зазначає Петро Одарченко – один з найвідоміших дослідників літературної спадщини лесі Українки – винятково велике значення творчості письменниці полягає в тому, що вона «збагатила українську поезію новими темами й мотивами…, збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. На переломі ХІХ – ХХ віків, використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.

Треба тільки уявити собі це стражденне життя, коли з кожним роком і болі збільшувалися, та зіставити це з низкою творчих досягнень, що також з кожним роком усе міцнішали, щоб зрозуміти життєву трагедію Лесі Українки та її дивний творчий героїзм.

Б. Якубовський

Жулинський М. Українська література: творці і твори: учням, абітурієнтам, студентам, учителям / М. Жулинський . – К. : Либідь , 2011 . – С. 213 , іл.

Боже провидіння наказало їй не полишати зброї – двосічний меч в образі Слова, не відступати, не падати, не втомлюватися. Поетеса не сміла тікати з поля честі – з арени боротьби за Україну, бо так велів їй національний обов’язок, бо до цього спонукала володарка її душі й почувань – Муза. Ця горда цариця обдирала в поетеси все: безжально творила з неї невільницю, яка під її владним поглядом віддавала всі свої потаємні скарби і на її поклик розпочинала з тремтячим серцем свою пісню. Муза, втішена цим співом, з вогнем натхненним в очах торжествувала перемогу: найкращі думи бранки стали для неї золотим вінцем.

Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст.. Підручник / за ред. В. Г. Дончика . – К. : Либідь , 1998 . – С. 66.

Найпослідовнішою в обстоюванні іманентних властивостей поезії була Леся Українка, переконана в тому, що пристосовувати образне мислення «до реального», «фотографувати дійсність» - це «зниження хисту». Дотримуючись такої позиції, вона сперечалась із І. Трушем М. Гнаткевичем, такі думки поетеса висловлювала, аналізуючи збірку І. Франка «Зів’яле листя», поціновуючи її значно вище, ніж «усі enterfilets тог ж автора». Особливої гостроти набула її полеміка із С. Єфремовим – переконаним прихильником народницьких поглядів на мистецтво. Вона рішуче наполягала на необхідності боронити «прапор модернізму»: «се буде остання баталія, бо хтось (тобто Леся Українка) не думає скласти зброї і зректися прапора новоромантичного».

Роздуми, сумніви, тривоги повсякчасно захоплювали Лесю Українку; відповідь крилася лише в підсвідомому спалахові почуттів і болісних переживань мистецького само виверження. Отже, погляд – угору, до світла, до гордої музи, яка лише одна здатна підняти її «на крилах пісень»:

Мовчиш ти, горда музо! Тільки очі

Спалахнули вогнем, барвисті крила

Широким помахом угору здійнялись

І сплеснули… О чарівнице, стій!

Візьми мене з собою, линьмо разом

«To be or not to be?..»

Леся Українка Поезія. Драматичні твори . – К. : Наук. думка , 1999 . – 384 с.

У книзі вміщено кращі поетичні  та драматичні твори.

Українка Л. Твори в двох томах. Том : 2 . – К. : Наук. думка, 1987.

У книзі представлені кращі драматичні твори.

Українка Л. зібрання творів у дванадцяти томах . – К. : Наук. думка.

У збірці зібрано поеми, поетичні переклади, драматичні твори, переклади драматичних творів.

Особливо тяжко було тоді, коли знесилене хворобами тіло продовжувало «хворі примари», коли на серце налягали «чорні хмари лихого пречуття» фізичного завершення життя – тоді «скарги жалібнії» у піснях-сиротах линули до людей, та ніхто не приймав їх, хоча вони були милі серцю, за свої. І поетеса знов і знов переконувала себе, що не може, не повинна вона одягати свої мрії в «смуткові шати» - до молодої музи прагнуть її надії, її сподівання відродити «щирі, одважні слова», бо тільки вона, далека муза, владна захопити її, свою вихованку, в танок натхнення і підняти на своїх крилах до зірок.

(Останнє фото Лесі Українки травень 1913 р.)

Кажуть, її бачили згорблену і самотню. Сірим туманом закутану, в останній її приїзд до Києва в 1913 році. Вона налягала всім своїм тілом худеньким на одну ногу, перевалювалась, ледве трималась за рятівну палицю. Тільки дивовижно великі очі світили на все обличчя, бездонні Горе – очі світилися невимовним сумом, йшло цих Двоє Очей, несли вони вимучене тортурами хвороб стражденне тіло.

«Тяжко прибиті великим горем мати і інша родина посилають звістку на Україну, що 19-го іюля, вдосвіта померла на Кавказі, в Сурамі, Леся Українка (Лариса Квітка, урожена Косачівна). Поховають у Києві.

26 липня (8 серпня за н.ст.) 1913 року Лесю Українку було поховано на Байковому цвинтарі поруч з могилами батька та брата.

Похорон, незважаючи на справді – таки безсоромне втручання поліції, став справжньою маніфестацією. Безліч людей оплакували велику українку.

О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно,

чистим, палючим, як добре вино,

вільними іскрами вгору злетіло…

В цьому огляді ми порадили для Вас книги з яких ви зможе дізнатися про життя і творчість Лесі Українки. Про кращі роки життя і творчості і про важкі часи поетеси. Звичайно ми порадили не всі книги. Про цю велику жінку ще пишуть і будуть писати.